Захист міні-проекту 1 групи

Тема: В.Підмогильний – одна з найколоритніших постатей української літератури… Усього ХХ століття (В.Шевчук)

Мета:ознайомитись з біографічними відомостями та творчою спадщиною письменника

Очікувані результати: збагатити свій кругозір фактами з життя В.Підмогильного, розвинути навики самостійно-пошукової роботи.

 За свідченням сучасників, В. Підмогильний був «стрункий, високого зросту, у рухах стриманий. Враження справляв дуже серйозної, неговіркої людини. Але коли теми розмов були близькі його серцю, раптом у його очах з'являлися лукаві іскринки і він радо підтри­мував бесіду, виявляючи енциклопедичні знання...» Ю. Смолич пригадує Валер'яна як людину «відвертої, розкрий душу вдачі», «найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким, або, по-простому кажучи, найбільш інтелігентним»]. Такі спогади і створюють підґрунтя для дослідження особистості В. Підмогильного, становлення його як письменника неординарної вдачі і таланту.

Готуючись до уроку, ми почерпнули для себе багато корисного і хочемо поділитися цими надбаннями з іншими.

Виступи учнів., що виконали випереджувальне завдання.
                                (Мультимедійна презентація)

2 група

Міні-проект « Спроба пера»

Мета: розвивати вміння працювати у складі творчої групи; сворити власну газету за творчістю В.Підмогильного

Очікувані результати:

Дати відповідь на запитання:  Герой – завойовник міста чи його жертва?

Створити модель сучасної людини міста

Рекламу твору В.Підмогильного «Місто»

Степан Радченко

 

Завойовник                                                                                             Жертва

Досягає матеріального добробуту ( квартира, гроші, одяг)… Отримує гарну посаду Стає відомим письменником… Навчився гарних манер, вміє «подати» себе у товаристві

… та не має поруч коханої жінки, близької людини, кому можна вилити душу. …та не має справжніх друзів. …за рахунок одного оповідання, а повість про людей так і не написана. …але це лише маска, під якою все прораховується наперед.

Як бачимо, місто дало герою і водночас забрало.

Я розумію, що у кожного з вас своя шкала цінностей. .Герой твору Степан Радченко – неоднозначний . Він є ані позитивний, ані негативний. Читач не знайде в романі оцінки вчинків головного героя іншими персонажами, бо всі події переломлюються через свідомість Радченка. Сам автор ніде не схвалює і не осуджує свого героя.

Не маючи сили остаточно звільнитися від минулого, він ніяк не може примирити спогад із реальністю. Місто не дало Степанові найголовнішого – душевної гармонії і спокою.

                                                            3 група

 Захист міні-проекту «Наше місто в «Місті» Підмогильного.

Тема: «Наше місто в «місті» Підмогильного.

Мета: з ясувати історію створення роману «Місто», проблеми твору, знайти спільні ознаки міста Новомосковська і «міста» Підмогильного.

Очікувані результати:

Оволодіти навиками роботи в групі.

Уміти висловлювати власну думку

Створення презентації « Наше місто»

Історія створення роману.

Проблеми твору.

Образ міста й міських людей.

Висновок

1) У 1927 році письменник завершує роман «Місто», який друкує наступного року в Харкові. Роман має успіх, « Книгоспілка» відразу ж його перевидає (1929), а Б.Єлисаветградський перекладає його російською мовою – в 1930 році роман виходить у серіїї «Творчество народов СССР»

Роман був сприйнятий офіційною критикою з роздратуванням, а згодом його записали в «реакційні» й заборонили. Проти Підмогильного було організовано цілу кампанію.

2) У творі автор порушує такі проблеми:

Проблема літературної творчості.

Адаптації вихідця із села до міських умов.

Навчання у вищій школі.

Місто-село.

Стосунки жінок і чоловіків.

Подружнього життя та ін.

3) Роман В.Підмогильного «Місто» розгортає перед читачем панораму Києва початку 20-х років ХХ століття. Образ міста – ключовий у романі. Бачимо його різним: яскраво-сонячним і похмурим. Автор малює жебрацькі околиці з хлівами, худобою і елітні квартали з розкішними квартирами, вокзал і казино, театр і пляж, кав’ярні і базар. Місто водночас і хаотичне, і гармонійне. Воно живе своїм життям. І ти або приймаєш його ритм, або міське життя не для тебе. На нашу думку твір Підмогильного не є тільки романом про Київ. Письменник змалював життя героїв у певних місцевостях не для того, щоб запропонувати топографічні дослідження, а щоб освітити тло буття героїв, запропонувати своє бачення дійсності.

Теж саме відбувається і в сучасному житті. Читаючи твір, у нашій уяві постає і наше рідне мсто Новомосковськ.

Я хочу зосередити вашу увагу ще на одній цікавій деталі.

Це Місто і… пори року. Назви пір року письменник тонко проектує в урбаністичний пейзаж. Художня традиція за кожною з назв пір року закріплює (весна — розквіт життєвих сил, осінь — зав’ядання), але творча уява письменника переосмислює традицію, і з’являються оригінальні образи міської осені, зими, весни.

Осінь і зима – це піднесення творчих сил міста.

« Починалось властиве життя міста, весна його творчості (про осінь)», «Засипане холодними пластівцями, місто доходили апогею творчості, достигало, напружувалось, щоб навесні, скинувши вінчальну фату, починати

своє зав’ядання .

Весна пора завдання, вона викриває штучність природи в місті, але все ж письменник не може оминути традиційні картини весняного пробудження.

«Веселі люди розбризкували смертні калюжі зими, розтопленої сміючим сонцем. І все було, як щаслива розв’язка трагічного фільму».

У своїй не вельми привабливій дощовій картині постає і осінь. «Несподівана осінь розгорнула над містом сірий мокрий покров, повиваючи дні вогкими туманами, дощами і гидкою мрякою… Вогкість і нудьга проймали повітря й людей»

Висновок. На наш погляд, автор навмисно переплітає світлі і темні кольори, змальовуючи Місто, щоб на фоні них ми могли якнайкраще зрозуміти внутрішній стан героя.

Деякі описи нагадують наше місто.

«Місто, що віддалік було біле від сонця й легке, тепер важко нависало над нею згори» (слайд м. Новомосковська)

«Все навкруги було дивне й чуже… Повз... пропливали сотні облич, веселих, серйозних і заклопотаних, десь заголосила обікрадена жінка, кричали, граючись пацани»

«Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальці»

«Місто чудне. Зокола воно рухливе й швидке, життя в ньому, здається, б є джерелом і блискавкою, шугає, а всередині, по хмурих кабінетах установ, воно тягнеться старим возом, облупане тисячами правил і розпорядків»

«Він озирнувся – і вперше побачив місто вночі. …Блискучі вогні, гуркіт…, хрипке виття автобусів, що легко котилися громіздкими тушами. Пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном, людські хвилі… на цій широкій вулиці; «Їх треба вимести геть, розчавити цю розпусну черву, і на місце їх прийдуть інші».

«Юрба збуджувала …, збуджувала не самий зір та слух, але й ніс його поширювався, щоб нюхати, пучки тремтіли, щоб діткнутись цієї рухливої, гомінкої маси».

Письменник показує «засідателів» гральних залів та дешевих подвальчиків.

Отже, «місто» Підмогильного збірний образ, бо опис того чи іншого місця можна знайти у будь-якому куточку України.